Ґримуар «Аркан»

Придбай книгу передплатою для себе особисто, для друзів, а навіть незнайомого книголюба. Рукопис Ґримуару «Аркан» Романа Жахіва уже п’ять років чекає свого паперового явлення. Усім, мабуть, відома схема корпоративного будівництва житла: вкладаєш свою частину коштів у спільний проєкт, а по його завершенню, отримуєш помешкання. Чому б не застосувати таку схему й для появи на світ книги? «Увечері кошти, вранці стільці». Вартість одного примірника становить 15 (п’ятнадцять) грн.

Для того, аби стати власником Ґримуару потрібно завітати до найближчого відділення Ощадбанку і перерахувати кошти на: МФО 356334, код ЗКПО 09356307 картковий рахунок 262575500334179 або Приватбанку МФО 305299 ЄДРПОУ 14360570 номер картки: 5211 5373 5164 3528 отримувач Віктор Сердулець і обов’язково надіслати на e-mail: zhakhiv@gmail.com дані про суму перерахованих коштів і дату операції (це стосується і благодійників, котрі бажають залишитись невідомими) та особисті контактні відомості, аби потім книга (з авторським підписом) змогла віднайти свого власника.


Зауваги

Традиційно ґримуаром (фр. grimoire, від фр. Grammaire – «граматика» (грец. γραμματική, від γράμμα — «літера», «написання») називається книга, в котрій описуються магічні дії, заклинання, рецепти, ритуали, таємні знання про світобудову, людину і навіть Бога. Усе це є і в пропонованій книзі. Але покликанням вміщених тут текстів з описами формул, обрядів, дослідів, схем, древніх таємних практик є не викликання підкорених духів, що прийнято вважати головним завданням ґримуарів, а лише збереження для нащадків давніх знань українського народу про своє походження, духовні і культурні надбання, ціннісні орієнтири, а також правила гармонійного і повноцінного Буття у злагоді зі Світом і самим собою.

Ґримуари, як усе таємне і загадкове, породило безліч легенд і вигадок. Стверджують, що читати ґримуари може лише їх господар, а інші, непосвячені, бачать у них зовсім інакший текст. Ніби, сторонній читач може наразитися на небезпеку, читаючи або переглядаючи книгу і мимовільно вивільнити ув’язнених там «демонів, від дрібних духів, до верховних сутностей інфернальної ієрархії». Що достатньо лише відкрити книгу на певній сторінці, як тут таки з’явиться дух. Ще за однією версією «магічна книга є живою і її обов’язково потрібно годувати, звісно що нічим іншим як кров’ю». Генріх-Корнеліус Агрипа з Нетенгайму в четвертій книзі своєї «Окультної філософії» наводить рецепт виготовлення такої книги духів. «Маг має змалювати осібно кожного демона, зобразити усі його атрибути, у вигляді печаток і підписів, скласти і записати до книги заклинання для виклику духів, а також здійснити особливі замовляння необхідні для надання книзі магічної сили, скласти перелік усіх духів, забезпечити книгу додатковими зображеннями, і т.п. Після того як необхідні умови будуть виконані, маг повинен викликати всіх демонів, вказаних у його книзі і зобов’язати їх скласти клятву вірності». Враховуючи те, що процес виклику духів – справа надзвичайно виснажлива, а самі вони мають невгамовний характер, то виникають сумніви, чи зміг би хто виконати таку непосильну для людини роботу.

Існує ще безліч нісенітниць пов’язаних із ґримуарами. Усе це вигадки, породжені з одного боку неуцтвом і невіглаством горе містифікаторів, а з другого – частково самими авторами для того, аби потужної сили знання не стали випадково надбанням людей, котрі могли б використати їх на шкоду собі та оточенню. Справжній вміст цієї книги дійсно прихований автором від стороннього ока буденності. Але не слід страхатися і відкладати книгу, бо проявляється він у вигляді художніх текстів приємних для читання (досвід свідчить, що різні читачі іноді бачать неоднакові тексти). Щоправда, уривки потаємного можуть раптово відкритися посеред читання, явно між рядками чи у вигляді палімпсестів, трапляється і таке, або являтися у снах у вигляді окремих сюжетів. Це може призвести до нападів невмотивованої люті чи біснування у лихих осіб. Але жодної шкоди людям із чистим сумлінням не завдасть, бо нічого демонічного в ґримуарі «Аркан» немає. А цілком свій скарб, книга відкриє лише тим, кому сама захоче, адже відомо, що завершені тексти живуть власним, незалежним від волі своїх творців, життям.